ДОВБТИ́, БУ́, БЕ́Ш,
Довбти́, бу́, бе́ш, гл. = Довбати. Нужда і камінь довбе. Ном. № 9770.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 401.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДОВБТИ́СЯ, БУ́СЯ, БЕ́ШСЯ, →← ДО́ВБОМ